Україна продовжує рух у напрямку розвитку відновлюваної енергетики, який розпочався ще близько десяти років тому. Попри позитивні наміри зменшити залежність від викопного палива та скоротити викиди, цей процес супроводжується серйозними викликами. Однією з ключових проблем стала відсутність достатніх потужностей для балансування енергосистеми, що вже призводить до значних фінансових втрат.
Про це повідомляє, що про справжню ціну таких енергопрограм розповів голова Спілки споживачів комунальних послуг України Олег Попенко в ефірі проєкту “ПолітЕксперт”, опублікованому 20 березня 2026 року на YouTube-каналі “Popenko Pro”.
За наявними оцінками, лише у 2025 році держава виплатила інвесторам близько 1,2 млрд грн за електроенергію, яка фактично не була використана. Йдеться про надлишки, що виникають через перевиробництво, насамперед сонячними електростанціями, тоді як енергомережі не здатні прийняти такі обсяги.
Ця ситуація безпосередньо відображається на тарифах. Вартість електроенергії для населення вже піднялася до 4,32 грн за кВт·год, а тарифи на передачу зросли більш ніж удвічі. У підсумку додаткові витрати перекладаються на кінцевих споживачів — як домогосподарства, так і малий та середній бізнес.
Експерти наголошують, що проблема полягає у відсутності системного підходу до розвитку галузі. Масове введення нових об’єктів генерації, зокрема сонячних електростанцій, відбувалося без урахування можливостей енергомереж. У результаті частину виробленої електрики доводиться фактично “утилізувати”, що тягне за собою мільярдні компенсації.
Крім економічного аспекту, постає й питання соціальної справедливості. Система, за якої бізнес отримує прибутки навіть за невикористану електроенергію, викликає невдоволення серед населення. Адже фінансове навантаження зрештою покладається на споживачів, які оплачують неефективність ринку зі своєї кишені.
Фахівці сходяться на думці, що ситуація потребує негайних рішень. Йдеться про модернізацію інфраструктури, розвиток систем накопичення енергії та більш зважене планування нових потужностей. Без цього подальший розвиток “зеленої” енергетики може лише поглибити фінансовий дисбаланс.
Водночас питання енергетичного переходу залишається стратегічно важливим для України, зокрема в контексті євроінтеграції та кліматичних зобов’язань. Поточні труднощі можуть стати поштовхом для перегляду державної політики у цій сфері та впровадження більш ефективних механізмів регулювання.
На тлі цих викликів також варто враховувати ширший контекст енергетичної кризи. Дефіцит потужностей, пошкодження інфраструктури та дисбаланси у виробництві впливають на стабільність електропостачання. Саме тому комплексний підхід до реформування енергосектору є критично необхідним для уникнення подальших проблем і забезпечення енергетичної безпеки країни.
